Свято-Успенський собор
Головний престольний храм Лаври, зведений у 1859–1868 роках, є архітектурним центром усього монастирського ансамблю на «Подолі».  Проєкт собору виконав відомий архітектор Олексій Горностаєв, обравши для нього урочистий російсько-візантійський стиль з елементами еклектики.  Храм має п’ятибанну конструкцію, де центральний золочений купол височіє над білими стінами, декорованими витонченими аркатурними поясами.  Собор розташований на нижній терасі річки Сіверський Донець, що забезпечує його чудову видимість з лівого берега та мосту.  Саме тут зберігаються головні святині — мощі преподобного Іоанна Затвірника та чудотворна Святогірська ікона Божої Матері.  Інтер’єр храму вражає паломників величчю простору та багатством відновленого іконостасу, що був втрачений у радянські роки.  Над царською брамою собору розташована ікона Успіння, яка дала назву всьому комплексу.  Собор є пам’яткою архітектури національного значення та символом незламності православної віри на Сході України. 

Миколаївська церква
Миколаївська церква, зведена наприкінці XVII століття, є найдавнішою та найбільш незвичайною наземною спорудою монастиря.  Її унікальність полягає в тому, що вівтарна частина храму повністю висічена безпосередньо в товщі крейдяної скелі. Архітектурно церква поєднує кам’яне зодчество з традиціями українського бароко, повторюючи форми тризрубних дерев’яних козацьких храмів.  Будівля фактично зависла над 80-метровою прірвою, створюючи враження органічного продовження природного ландшафту Святих Гір.  Після обвалу скелі в кінці XVII століття будівничі майстерно вписали нову цегляну частину в уцілілу печерну основу.  Храм увінчаний пірамідальними банями з грушоподібними маківками, що додає йому особливої витонченості.  Оздоблення інтер’єру було втрачене після закриття монастиря в 1787 році, проте зовнішній вигляд зберігся майже автентичним. Сьогодні вона вважається перлиною заповідника та однією з найцікавіших пам’яток архітектури Європи.

Покровська церква
Надбрамна церква Покрови Божої Матері була споруджена у 1850–1851 роках за проєктом видатного архітектора Костянтина Тона.  Вона слугує парадним входом до монастиря, символізуючи небесний захист над кожним, хто входить до обителі.  Архітектура храму поєднує неоруський стиль із класицистичною монументальністю, що було характерно для робіт Тона.  Будівля має п’ятибанне завершення та інтегровану високу дзвіницю, яка стала важливою вертикаллю нижньої тераси.  Історично при храмі діяли притулки та лікарня, де паломникам та нужденним надавали безкоштовну допомогу.  Стіни церкви прикрашені арочними вікнами та рельєфною кладкою, що підкреслює її святковий статус.  Під час Другої світової війни споруда була серйозно пошкоджена, але згодом ретельно реставрована зусиллями заповідника. Наразі Покровська церква є діючим храмом, де регулярно проводяться богослужіння під час паломницьких свят.

Печерні лабіринти Лаври
Печерний комплекс Святогірська — це розгалужена система підземних хідників, келій та храмів, вирубаних у крейдяній скелі протягом століть.  Перші ченці викопали церкви та житла у горішньому ярусі, де через вузькі прорізи у скелі проникало світло. Лабіринти налічують кілька ярусів, що з’єднують нижній двір з вершиною гори біля Миколаївського храму.  Усередині розташована церква Антонія та Феодосія Печерських, де збереглися ніші для поховань подвижників за афонським звичаєм. Олексіївська печерна церква є найбільшою підземною спорудою площею понад 100 квадратних метрів із висотою склепінь до 4 метрів. Температура в печерах стабільно тримається на позначці 12 градусів, що дозволяло ченцям жити там як затвірникам цілий рік.  Легенди про підземні хідники згадують навіть «кімнату тортур», яка насправді могла бути місцем суворого покаяння. Печери є найдавнішою частиною монастиря, що зберігає пам’ять про аскетичне життя раннього середньовіччя.

Пам'ятник авторства Івана Кавалерідзе
Монументальна скульптура на Лисій горі, встановлена у 1927 році, є найвищим у Європі об’єктом у стилі кубізму. Автором пам’ятника виступив видатний український скульптор Іван Кавалерідзе, якого називають «українським Мікеланджело». Фігура заввишки 22 метри височіє на горі, використовуючи її рельєф як природний постамент.  Скульптура виконана з монолітного залізобетону за унікальною технологією пошарової заливки, а її загальна вага перевищує 800 тонн. Геометричні площини та гострі грані пам’ятника створюють ефект неорганічної частини самої скелі, що було новаторським для свого часу.  Під час бойових дій Другої світової та сучасної війни монумент використовувався як стратегічна точка спостереження завдяки своїй висоті.  У 2023 році об’єкт офіційно перейменували на честь автора, відійшовши від радянських наративів на користь мистецтвознавчої цінності. Пам’ятник є кандидатом на внесення до списку світової спадщини ЮНЕСКО як унікальний зразок авангардизму.  

Національний природний парк «Святі Гори»
Створений у 1997 році, цей національний парк є справжнім природним дивом України, що охоплює площу понад 40 тисяч гектарів.  Ландшафт парку формується крейдяними горами вздовж Сіверського Дінця, які часто називають «Донецькою Швейцарією».  Головною ботанічною цінністю є реліктова крейдяна сосна, яка збереглася на білих кручах з дольодовикових часів.  Флора парку налічує 1160 видів рослин, що становить 60% усього рослинного різноманіття Донеччини.  Фауна парку включає 256 видів тварин, серед яких рідкісний для регіону горностай, видра та гадюка Нікольського.  У скелях гір гніздиться пугач — один із найбільш рідкісних птахів у Європі, а в заплавах можна побачити орлана-білохвоста.  Через наслідки військових дій значна частина території парку постраждала від пожеж та мінування, що загрожує унікальній екосистемі. Парк залишається ключовою територією для збереження біологічного різноманіття Східної Європи. 

Дуб-Патріарх
На території Теплинського лісництва Святогірського парку росте величний Дуб-Патріарх, вік якого перевищує 640 років. Це дерево є найстарішим і найбільшим представником флори на всій території Донецької області. Його висота сягає 29 метрів, що приблизно дорівнює висоті дев’ятиповерхового житлового будинку. Окружність стовбура становить 6 метрів 30 сантиметрів, і щоб повністю його охопити, у коло мають стати 4–5 дорослих людей. Дуб пережив 12 людських поколінь, численні війни та природні катаклізми, залишаючись символом незламності. За народними повір’ями, дерево володіє надзвичайною цілющою енергетикою, яка додає сили тим, хто торкається його кори. Територія навколо дуба огороджена та має охоронний статус як ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Незважаючи на сучасні обстріли та пожежі поблизу, цей «господар лісу» продовжує рости, втілюючи вічність природи Донецького кряжу.

Особливо болісними стали втрати Свято-Успенської Святогірської лаври — одного з ключових духовних центрів Сходу України. У червні 2022 року прямим влучанням було знищено Всіхсвятський дерев’яний скит, унікальну пам’ятку сакральної архітектури, яка згоріла вщент. Ця втрата стала символом цілеспрямованого нищення культурної спадщини.

Війна завдала непоправної шкоди і природному ландшафту Святогірська. Обстріли спричинили масштабні лісові пожежі, унаслідок яких постраждали унікальні 600-річні дерева. Території навколо міста та заповідника були масово заміновані, що створює довготривалу загрозу для екосистеми та безпеки людей.

Окремою трагедією стали музейні втрати. Під час окупації було пограбовано фонди Святогірського заповідника — викрадено цінні історичні експонати, що становили невід’ємну частину культурної пам’яті регіону.