Також Покровськ відомий своїм Динасовим заводом. Його потужності є зразком індустріальної архітектури XX століття. Завод випускає вогнетриви, необхідні для металургії. Разом із залізничним вокзалом ці об’єкти формували образ «залізного» міста, здатного витримувати будь-які навантаження.

Парк «Ювілейний» - цей парк десятиліттями залишався головною «зеленою артерією» міста, займаючи площу у понад 25 гектарів. Саме тут у 2018 році було встановлено національний рекорд України — понад 2500 людей одночасно виконали «Щедрик», що закріпило за містом статус батьківщини цієї мелодії. Парк має унікальне зонування: від тихих алей з рідкісними видами дерев до активних локацій з найбільшим у регіоні мотузковим парком. Його центральною частиною є меморіальний комплекс, де вшановують героїв Другої світової війни, що робить простір мультифункціональним. В останні роки тут з'явилися сучасні інклюзивні дитячі майданчики та світломузичні фонтани, які стали візитівкою вечірнього Покровська. Парк також слугував природною лабораторією для місцевих екологів, оскільки тут збереглися старі дуби, вік яких перевищує 70 років. Навіть під час війни «Ювілейний» залишався місцем психологічного розвантаження для мешканців, попри близькість фронту.

Бульвар Козацької слави - став результатом масштабної ревіталізації міського простору, метою якої було нагадати про козацьке минуле Кальміуської паланки. Проєкт «Відкрита платформа для пізнання» (2024 р.) інтегрував у міську інфраструктуру QR-коди, які ведуть до архівних документів та аудіогідів про історію краю. Дизайн бульвару поєднує індустріальний метал та природний камінь, що символізує стійкість степового духу. Тут встановлено спеціальні вуличні меблі з антивандальним покриттям, розраховані на проведення лекцій під відкритим небом. Особливістю простору є система нічного освітлення, яка підкреслює контури декоративних злакових рослин, характерних для місцевого степу. Це місце стало першим у місті, де було реалізовано концепцію «розумного парку» з безкоштовними зонами підзарядки гаджетів на сонячних панелях. Бульвар перетворився на майданчик для дискусій між владою та громадою, де часто обговорювалися плани відновлення міста.

Донецький національний технічний університет (ДонНТУ)
Головний корпус — це масивна споруда в стилі неокласицизму, яка домінує над центральною частиною міста. Університет був переміщений до Покровська з Донецька у 2014 році, що дало місту новий інтелектуальний поштовх та статус «студентського». Фасад будівлі прикрашений масивними колонами та барельєфами, що відображають історію розвитку гірничої справи та інженерії. Всередині корпусу розташовані унікальні лабораторії, де досліджували енергоефективність та сучасні методи видобутку копалин. В атріумі університету часто проходили виставки наукових досягнень та зустрічі з міжнародними партнерами з ЄС та США. Корпус також слугував важливим укриттям для цивільних під час інтенсивних обстрілів завдяки розгалуженій системі підвальних приміщень. Для міста цей об'єкт був символом того, що Донецька наука продовжує жити і розвиватися попри окупацію обласного центру.

Скульптурна композиція Миколі Леонтовичу - пам’ятник, створений скульптором Петром Антипом, є справжнім мистецьким кросвордом, де кожна деталь має значення. Поруч із постаттю композитора розташована скляна панель, на якій за допомогою лазерного гравіювання нанесено нотний стан «Щедрика». Скульптурна композиція, встановлена у 2018 році біля входу до парку «Ювілейний» у мікрорайоні Південний, є одним із найбільш впізнаваних символів сучасного Покровська. Бронзова постать композитора заввишки 2,2 метра стоїть на центральному місці, випромінюючи творчу енергію та спокій митця. Автором монумента став скульптор Петро Антип, який інтегрував у композицію макет історичної залізничної станції Гришине, де працював Леонтович, а також символічні зображення вугільних шахт регіону. Пам’ятник виготовлений із поєднання бронзи, граніту та скла, що символізує гармонію класики та сучасності; скло для нього відливали у Дніпрі, а бронзу — у Харкові. Навколо постаті композитора розташовані ноти «Щедрика», що створює візуальне втілення музичного шедевра. Цей об’єкт став центром культурного тяжіння міста, місцем проведення фестивалів «Щедрик-Фест» та урочистих подій. У вересні 2024 року через загрозу бойових дій пам’ятник було демонтовано та евакуйовано до Вінниці для тимчасового збереження в парку імені Леонтовича. Дбайливе ставлення до цього монумента підкреслює глибоку пошану громади до своєї історії навіть у найтемніші часи.   

Монумент великому Кобзарю, встановлений у 2019 році навпроти будівлі Донецького національного технічного університету, став важливим кроком у деколонізації міського простору Покровська. Скульптурна композиція авторства Петра Антипа коштувала місту 2,5 мільйона гривень і була виконана в сучасному експресивному стилі, що підкреслює актуальність Шевченкового слова для нинішнього покоління. Фігура поета зображена в русі, що символізує нескінченний шлях України до свободи та самоствердження на своїй землі. Розташування пам’ятника на головній студентській площі міста робить його центром тяжіння для інтелігенції та патріотичної молоді. Навколо пам’ятника було облаштовано сучасний громадський простір, який став місцем проведення літературних читань та урочистих церемоній до державних свят. У жовтні 2024 року, з огляду на загострення воєнної ситуації, скульптуру було демонтовано та вивезено до Дніпра для тимчасового зберігання. Це рішення було прийняте для того, щоб вберегти пам’ятку від можливих руйнувань під час обстрілів, зберігши її для майбутніх поколінь вільних українців. Пам’ятник Шевченку в Покровську — це не просто скульптура, а маніфест українськості Донбасу, який обов’язково повернеться на своє почесне місце після перемоги.

Цей величний храм, розташований у самому серці міста в Соборному сквері (колишньому парку імені Горького), є головною православною святинею Покровська. Рішення про його спорудження було прийняте у 1996 році, проте будівництво розпочалося лише у 2006-му і тривало ціле десятиліття до завершення у 2013 році. Архітектурно храм поєднує в собі традиційні візантійські форми з сучасним баченням сакрального простору, що робить його домінантою навколишнього ландшафту. Золочені бані собору та його білосніжні стіни символізують духовну чистоту та стійкість громади перед історичними викликами. Внутрішнє оздоблення храму вирізняється багатством іконопису та майстерно виконаним іконостасом, що створює атмосферу затишку та молитовного зосередження. Собор став не лише місцем релігійного служіння, а й центром благодійності, де в тяжкі часи надається підтримка нужденним. Поруч із храмом облаштовано сквер, який є улюбленим місцем відпочинку мешканців міста, що підкреслює інтеграцію сакральної архітектури в громадський простір. Сьогодні Свято-Михайлівський храм залишається символом надії та віри в перемогу, продовжуючи свою духовну місію навіть під звуки обстрілів