Географічне положення Горлівки визначається її розміщенням у центральній частині Донецької області на вищих відмітках Донецького кряжу. Середня висота міста над рівнем моря становить 272 метри, що робить його одним із найвищих населених пунктів регіону та створює характерний рельєф із глибокими балочними розпадками, річковими долинами Корсуні й Лугані та величними силуетами териконів. Загальна площа міста у його адміністративних межах становить 422 квадратні кілометри, а щільність населення історично сягала 687 осіб на квадратний кілометр.

Кардинальний злам у долі краю відбувся наприкінці 1860-х років у зв'язку з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці та розробкою багатих покладів вугілля маркового складу. У 1867 році гірничий інженер Петро Миколайович Горлов розпочав масштабну технічну реконструкцію кустарних копалень та будівництво розкривної Корсунської копальні № 1 (що згодом отримала назву шахта «Кочегарка»).

У радянський період Горлівка пережила потужний етап індустріалізації: у 1932 році було введено в експлуатацію Горлівський азотно-туковий завод (майбутній хімічний комбінат «Стирол»), активно розбудовувалися шахти-гіганти, а шахтар шахти «Кочегарка» Микита Ізотов заклав основи масового виробничого руху за підвищення продуктивності праці. У 1932 році Горлівка офіційно отримала статус міста обласного підпорядкування.

Особливе місце в історії міста посідає постать видатного українського поета, дисидента та Героя України Василя Стуса. На початку 1960-х років, після закінчення Сталінського педагогічного інституту, Стус працював учителем української мови та літератури в горлівській середній школі № 23 (селище Жовтневе). Його педагогічна діяльність та принципова патріотична позиція залишили глибокий слід у соціокультурному житті міста, ставши духовним орієнтиром для горлівчан.

Унікальною складовою культурної ідентичності міста є його музейний простір. Горлівський художній музей володіє однією з найцінніших у Східній Європі колекцій оригінальних полотен Миколи Реріха (28 робіт із гімалайського циклу), а Музей мініатюрної книги імені В. О. Разумова зберігає рідкісні рукописи та друковані раритети, що уособлюють прагнення до вишуканої майстерності.